Головна  Мережа мовлення  Контакти  English


Парламентська журналістика

Параметри супутника

Програми власного виробництва

Укладання договору

          Як самостійний суб`єкт інформаційної діяльності телеканал «Рада» був зареєстрований Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. У 2003 році Дирекції було видано Ліцензію на мовлення терміном до 13 вересня 2013 року. Згодом термін Ліцензії продовжено до 2024 року.

          Парламентський телеканал «РАДА» забезпечує покриття телесигналом високої якості практично всі регіони України, а це майже 20 мільйонів потенційних глядачів.

          Завдяки телевізійному супутнику АСТРА, через який поширюється сигнал, крім території України, зона впевненого прийому передач Парламентського телеканалу «РАДА» в даний час пролягає від Ісландії до Уралу, від Норвегії – до країн Кавказу, Близького Сходу та Північної Африки.


  Зона покриття транспондерів BSS (Європейський промінь) охоплює всю Європу, (включаючи такі країни, як Португалія, Іспанія, Італія, Мальта, Великобританія, Ісландія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Країни Прибалтики, Європейська частина Росії), північ Африканського континенту (Марокко, Туніс, Алжир, Єгипет), Близький Схід включно Ізраїль.

Керівниками парламентського телеканалу у різні роки були: Микола Орловський, Василь Климчук, Ігор Толстих.

17 листопада 2014 року директором телеканалу «Рада» призначений Володимир Лех, який до цього, протягом шести років, працював на телеканалі журналістом, ведучим програм, головним редактором.

Головне завдання телеканалу «Рада» - висвітлення щоденного законодавчого процесу, інформування про головні події політичного життя країни, ексклюзивне спілкування з народними обранцями, трансляції пленарних засідань в прямому ефірі, а також інших парламентських заходів.



ВИСВІТЛЕННЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТУ
ЗАСОБАМИ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІО В ДЕМОКРАТИЧНИХ КРАЇНАХ


          Ідея створення спеціалізованих теле- та радіостанцій для транслювання роботи парламенту народилась 1966 року і вперше обговорювалась на міжнародному форумі 1968 року на Женевському Міжнародному симпозіумі, організованому Міжпарламентським союзом (МПС). До обговорення залучились 50 країн світу. Стислий огляд надає уяву про започаткування і нинішній стан справ у сфері телетрансляцій роботи парламентів на прикладі демократичних країн світу.

          Сполучені Штати Америки: C-SPAN

          Перший досвід Конгресу США у телевізійному показі своєї роботи бере початок 3 січня 1947 року з телетрансляції першої сесії чергового скликання. Радіотрансляція почалися раніше: серія радіопередач про засідання комітету Сенату з кримінальних розслідувань вперше відбулася 1940 року. На початку 1951 року було отримано дозвіл на встановлення перших телевізійних камер у приміщенні Сенату, призначеному для проведення партійних нарад. Мережа ЕйБіСі повністю висвітлювала спеціальні засідання з найважливіших слухань.
          На кінець 70-х років телетрансляція з Палати представників та Сенату зводилася лише до висвітлення щорічних послань президентів про стан у країні та звернень голів держав та інших високопосадовців під час їхніх візитів до США. Процедура Сенату дозволяла кожному комітетові самостійно вирішувати: чи дозволяти транслювання роботи у прямому ефірі чи в запису. У Палаті представників виключним правом вирішувати це питання наділений Спікер.
          У жовтні 1977 року Палата представників прийняла резолюцію про телетрансляції 342 голосами проти 44. Це був кульмінаційний момент майже п'ятирічних слухань і досліджень. Після прийняття резолюції група власників кабельних мереж домовилася об'єднати ресурси і створити кабельно-супутникову парламентську мережу (КСПМ). У 1978 та на початку 1979 року КСПМ привела всі технологічні операції у відповідність з канадською моделлю: канадський парламент вперше з'явився у прямому ефірі 1977 року на кабельному телебаченні Оттави. Перша у США телетрансляція роботи Палати представників засобами КСПМ відбулася 19 березня 1979 року. У червні 1986 року перший репортаж КСПМ-2 став прем'єрою телебачення Сенату.
          Через десять місяців після першої трансляції 1979 року КСПМ започаткувала власні програми, які висвітлювали державну політику та події у міжнародному житті. Перша непарламентська програма була присвячена семінарові , що проводився фундацією Клоуз Ап - освітньою організацією, яка привозила до Вашингтонучнів середніх шкіл з метою їх ознайомлення з роботою федерально влади.
          Аудиторія КСПМ постійно зростає: 1990 року вона була сьомою серед найбільших кабельних телемереж Сполучених Штатів. Правові аспекти телемовлення окреслено у спеціальних законах та федеральному Законі про засоби зв'язку.

          Федеративна Республіка Німеччина: телебачення БУНДЕСТАГУ

          Пленарні засідання Бундестагу передаються по ТБ у прямому ефірі або у вигляді змонтованих основних фрагментів у програмах новин; крім того, висвітлюються також важливі моменти засідань комітетів. Перша телевізійна передача з Бундестагу відбулася 6 жовтня 1953 року. Переконаність у необхідності популяризації роботи Бундестагу у повоєнній Федеративній Республіці Німеччині поділяла більшість членів парламенту. 1957 року згідно з рішенням Спікера за погодженням з Парламентським дорадчим комітетом пряме висвітлення пленарних засідань було припинене і відновилося тільки 1965 року.
          Німецький телеканал ARD, до якого пізніше приєднався канал ZDF, уперше здійснив трансляцію з Бундестагу на всю країну. Обидва канали організували власні телестудії у Бонні і домовилися співпрацювати у телевізійному висвітленні роботи німецького парламенту. З 1979 року вибіркове висвітлення охоплювало приблизно 20% пленарних засідань.
          Засідання спеціальних комітетів, а також пленарні засідання у Бундестазі транслюються у прямому ефірі. Обладнання постійно модернізується. Нині сім дистанційно керованих камер висвітлюють роботу парламенту у залі засідань. Робота парламенту також висвітлюється через Інтернет і подається у вигляді телетексту німецькою мовою.
          Технічне оснащення парламентського телебачення Німецького Бундестагу є, за словами його керівника Хартвіга Бірхоффа, чи не найкращим серед подібних структур у всій Західній Європі. В цьому плані воно нічим не поступається сучасним телевізійним каналом, які транслюють свої програми на всю країну.
          На власному сервері парламентського телебачення зберігається запис 500 годин засідань, тобто приблизно всі засідання одного скликання парламенту. Більш ранні записи (починаючи з 1949 року ) зберігаються в архіві.
          Технічне оснащення відділу парламентської інформації (включаючи архівну частину, гримувальну кімнату тощо) коштувало загалом 30 мільйонів марок. Його бюджет на рік становить 250 тисяч євро.

          Канадський парламентський канал (СРАС)

          Мовлення з Канадської Палати Громад почалося восени 1977 року після багаторічного вивчення ситуації і дебатів. Висвітленню по телебаченню парламентських дебатів передувала тронна промова королеви Єлизавети ІІ. На той час Канадська Палата Громад була, так би мовити, піонером у цій області. А сьогодні законодавчі органи майже 80 країн ліцензували різні форми мовлення.
          В Канаді існує розвинена мережа кабельного телебачення, що допомогло у поширенні радіо та телепередач про парламентські справи. Телевізійний сигнал передається із Палати Громад через супутниковий зв'язок до кабельних компаній і приватних власників супутникових антен. Кабельні компанії в свою чергу роблять Парламентський канал доступним для їх абонентів як частину базисного кабельного обслуговування.
          Результатом запровадження цієї системи стало те, що сьогодні більшість канадців має доступ до "дослівної" роботи Палати Громад. Частина аудиторії спостерігає за роботою парламенту регулярно, інші - час від часу або цікавляться дебатами з конкретних питань.
          1989 року консорціум кабельних компаній та Канадська Мовна Корпорація спільно запропонували створити новий суспільний канал під назвою СРаР (Канадський Парламентський Канал).
          1992 року Палата Громад для висвітлення її засідань та роботи комітетів сформувала Консорціум з 25 компаній під рівноправним керівництвом парламентаріїв (СРАС). СРАС прийняв відповідальність за розподіл часу на супутниковому ретрансляційному телецентрі щоденної праці Парламенту та його комітетів.
          Парламент став відповідальним за забезпечення мовлення. Палата Громади має щорічно виділяти до 2 мільйонів доларів на передачу сигналу Парламенту через супутниковий ретрансляторний телецентр.
          СРАС дотримується стратегії балансу і керується шістьма основними принципами мовлення: поважати домовленості з Палатою Громад; утримуватись від редагування; відображати різні точки зору; відображати мовну природу Канади; спілкуватися з іншими мовними компаніями; не фінансуватися з інших джерел.

          Велика Британія: парламентський канал

          До введення в дію 1992 року парламентського каналу, що належав Британській теле- радіомовній корпорації, теле- та радіостанції вели щоденні репортажі, в яких підбивались підсумки і коментувались парламентські справи.
          1965 року Палата Громад створила спеціальний комітет з питань теле- радіотрансляції роботи парламенту. У листопаді 1966 року Палата обговорювала питання теле- та радіомовлення. Проте, пропозиція провести експеримент з телетрансляцією по замкненому кабельному каналу протягом декількох тижнів, після чого парламент вирішить, чи варто вести постійні трансляції, була відхилена з перевагою в один голос.
          Це питання знову постало перед парламентом наприкінці 1980-х років. Експериментальні телетрансляції почалися 1985 року з висвітлення роботи Палати Лордів. Після них голосування знову було не на користь телевізійного висвітлення парламентської роботи. Експериментальні телевізійні репортажі з Палати Громад відбулися 21 листопада 1989 року. 19 липня Палата погодилася на постійне транслювання своєї роботи. На перехідний період був створений некомерційний орган: Телемовна організація з обмеженою відповідальністю Палати громад (HOCBUL) для здійснення контролю впродовж експериментального періоду. До складу цього органу входили три члени Палати громад, три члени Палати лордів та інспектор телемовлення. Після прийняття рішення про постійні телетрансляції, HOCBUL трансформувалася в PARBUL - парламентську організацію з питань телемовлення.
          Парламентський канал було створено 1992 року британськими власниками кабельних мереж з метою повного висвітлення роботи парламенту. Він функціонував майже до кінця 1998 року, тобто до початку у вересні роботи телевізійної служби Парламенту на каналі Бі-Бі-Сі . Керувала каналом некомерційна організація, а володіли ним і фінансували його основні власники кабельного телебачення Великої Британії . Він забезпечував повне, нередаговане висвітлення засідань обох палат парламенту під час сесій, повний запис засідань парламентських комітетів і нередаговане висвітлення трьох основних партійних конференцій.
          Наприкінці вересня 1998 року замість парламентського каналу, Бі-Бі-Сі започаткувала окремий телевізійний канал з власною управлінською групою, незалежною від організаційної одиниці Бі-Бі-Сі, що у Вестмінстері висвітлювала питання політики. Телевізійний канал Бі-Бі-Сі зберіг всі основні риси парламентського каналу, до якого додалися ще декілька нових: (1) збільшення обсягів неупередженого висвітлення у запису роботи спеціальних і постійних комітетів з 17 до 26 годин на тиждень; (2) збільшення кількості годин трансляції з попередніх 117,5 до запланованих 129,5; (3) урізноманітнене і ширше охоплення населення -- від нинішніх 10%, яким доступне аналогове кабельне телебачення, до 44%, яким буде доступне аналогове та цифрове кабельне телебачення і система DSat. Збільшилася потужність WWW-сервера як частини нової діалогової служби Бі-Бі-Сі. З часом Бі -Бі -Сі планує додати щотижневе висвітлення основних подій регіональних зібрань парламентів, а також висвітлення суспільних подій. Кінцева мета полягає у створенні цілорічного каналу за взірцем американської моделі КСПМ. Всі правові аспекти функціонування каналу і правила висвітлення обумовлюються парламентськими законами.